Закон врегульовує порядок функціонування і застосування української мови як державної у сферах суспільного життя на всій території України. Українська мова має використовуватися органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя. Закон також визначає осіб, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків.

Відповідно до Закону, кожний громадянин України зобов’язаний володіти державною мовою як мовою свого громадянства. Держава забезпечує кожному громадянинові України можливості для опанування державної мови.

Українська мова як єдина державна мова виконує функції мови міжетнічного спілкування, є гарантією захисту прав людини для кожного українського громадянина незалежно від його етнічного походження.

Дія Закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів. Закон не обмежує прав національних меншин і корінних народів. Особливості застосування мов національних меншин і корінних народів буде визначено окремим законом відповідно до зобов'язань України згідно з Європейською хартією регіональних мов або мов нацменшин.

На виконання рекомендацій Венеціанської комісії, Закон передбачає пролонгацію перехідного періоду для застосування положень Закону України «Про освіту» для національних меншин, які навчаються офіційними мовами Європейського Союзу.

Ухвалення Закону стало історичним рішенням, яке забезпечить подальший розвиток української мови як державотворчого чинника української нації та сприятиме зміцненню національної ідентичності.