«Незламність крізь століття: внесок України у перемогу над нацизмом ХХ століття і рашизмом сучасності»

(авторська стаття Надзвичайного і Повноважного Посла України Ігоря Прокопчука до 80-річчя перемоги над нацизмом
у Другій світовій війні)

Упродовж століття Україна двічі опинилася на передовій боротьби проти ідеологій, що ставлять за мету підкорення народів, нищення ідентичності та знищення всього, що не вписується в уявлення про «єдину імперську правду». У середині ХХ століття українці зробили великий внесок у розгром нацистської Німеччини, заплативши за це колосальну ціну.

Під час Другої світової війни 1939-1945 рр. в лавах Червоної армії воювали понад 7 мільйонів українців, що становило 23% її особового складу. Близько 200 тисяч українців воювали у партизанських загонах, а ще понад 100 тисяч — у лавах Української повстанської армії, яка боролася як проти нацистської навали, так і проти радянської окупації. Близько 120 тис. українців зустріло нацистів у вересні 1939 року у складі польської армії. Від Атлантики до Тихого океану, від Норвегії до Єгипту українці діаспори боролися у складі збройних сил США (80 тис.), Британської Імперії (45 тис.), Франції (6 тис.) та інших держав.

 Територія України стала ареною запеклих воєнних битв: тут проходив фронт у 1941–1944 роках, тут відбулися масштабні події Другої світової – найбільша танкова битва в районі Луцьк-Рівне-Броди, Київська та Одеська оборонні операції. 250 діб тривала оборона Севастополя.

Прямі людські втрати України у війні оцінюються щонайменше у
8-10 мільйонів осіб, а демографічні – понад 13 млн. осіб, включаючи цивільне населення, військових, загиблих у концтаборах, розстріляних, вивезених на примусову працю. Після звільнення території України від нацистської окупації, було зареєстровано понад 125 тис. сиріт, з яких 21 тисяча – безпритульних дітей. Якщо в 1941 році населення України нараховувало 41,7 млн. осіб, то в 1945 році – лише 27 млн. Після таких важких демографічних втрат, забезпечити відновлення довоєнної кількості населення Україні вдалося лише через 25 років.

Україна вшановує пам'ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також інших жертв війни. Натомість нинішнє кремлівське керівництво прагне монополізувати Перемогу над нацизмом, росія навмисне замовчує або применшує роль інших держав і народів у цій боротьбі. Однак факти свідчать про інше.

На визнання внеску українців у Перемогу над нацизмом, Українська РСР стала однією із країн-засновниць ООН.

Нині, у ХХІ столітті Україна та українці знову опинилися на вістрі геополітичного зіткнення реваншистської сили із вільним світом: наш народ героїчно протистоїть рашизму, що уособлює неоімперіалізм, поєднує риси фашизму і більшовизму, реваншизму й ксенофобії.

Ця боротьба є не лише внутрішньою справою України — вона визначає майбутнє всієї Європи і світового порядку загалом.

Повномасштабна і неспровокована збройна агресія росії проти України, яка почалася 24 лютого 2022 року, стала битвою українського народу за власне існування. Цьому вторгненню передувало вторгнення росії до Кримського півострова України з лютого 2014 року та спроба незаконної анексії цієї території. Акт агресії росії  є не лише грубим порушенням міжнародного права, а й спробою знищення української державності, культури, ідентичності та фізичного існування народу.

Війна триває понад 1150 днів, і щодня українці захищають не лише свою землю, міста і села, рідних і близьких, але й принципи, на яких базується сучасний демократичний світ: право на життя, свободу, територіальну цілісність, право народів самим визначати своє майбутнє. Злочинна ідеологія «русского мира» — «рашизм», яка виправдовує агресію, репресії, етнічні чистки та геноцид, по суті є сучасною формою фашизму.

Щодня російська армія обстрілює українські міста та села — використовуються ракети, дрони, керовані авіабомби, артилерію. Удари по цивільній інфраструктурі стали систематичними. Мішенями є житлові будинки, школи, лікарні, ТЕС, електропідстанції, залізничні вокзали, продовольчі склади, місця масового скупчення людей.

За час повномасштабного вторгнення росіяни випустили на територію України 67 000 керованих авіабомб, тисячі ракет різних типів, 22 400 ударних безпілотників «Шахед».

Лише з початку квітня 2025 року росія застосувала проти наших людей понад 2800 керованих авіабомб, понад 1400 ударних безпілотників та майже 60 ракет різних типів.

Понад 6,3 мільйонів українців були змушені залишити країну, ще близько 4 мільйонів — стали внутрішньо переміщеними особами.

Задокументовано понад 20 тисяч випадків незаконної депортації окупантами українських дітей до росії, де їх насильно «передають» у російські родини, змінюють імена, громадянство, ідеологічно обробляють. Ці злочинні дії є прямим порушенням Конвенції про запобігання геноциду.

Героїчний опір українців — це не лише боротьба за фізичне виживання Українського народу та свободу країни. У цій війні Україна захищає європейські цінності. Українці проливають кров за вільну і демократичну Європу.

Відновлення справедливого і тривалого миру, заснованого на принципах Статуту ООН — запорука світової стабільності. Шляхом брутального, демонстративного порушення норм міжнародного права росія прагне демонтувати міжнародний порядок, зруйнувати єдність демократичних країн і повернути світ в епоху імперій, сфер впливу та колоніальних воєн.

Підтримати Україну — означає підтримати світовий порядок, заснований на праві, а не на силі. Означає захистити свободу від знищення, гуманність — від деградації, а майбутнє — від повернення у морок диктатури. Народ, який щодня платить за це кров’ю, не просить милості. Він звертається про підтримку до тих, хто вірить у гідність, солідарність і людяність — в європейські цінності.

9 травня Україна відзначає День Європи, а 8 травня – День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років. Ці дати мають великий символізм для українського народу.

Україна висловлює повагу та вдячність усім борцям із нацизмом, увічнює пам'ять про загиблих воїнів і жертв найкривавішої в історії людства війни.

Слава Україні!