В історії кожної нації є складні, надзвичайно емоційні, й навіть трагічні сторінки, що переосмислюються сучасниками у значно ширшій конотації, аніж академічне дослідження чи суспільне обговорення. Це теми, що потребують щоденної роботи експертів-істориків, кропіткої праці дослідників із виявлення й класифікування фактів, а також налаштованості суспільства докласти всіх зусиль задля того, щоб закарбувати пам’ять про відповідні події та винести належні уроки з минулого. Саме такою темою для України є Голодомор 1932–1933 років — геноцид українського народу, масштаб і цілеспрямованість якого роблять його однією з найжахливіших сторінок історії ХХ століття.

Сьогодні, через понад дев’ять десятиліть, Україна героїчно протистоїть злочинним спробами росії знищити українську ідентичність та державність.

На цьому фоні осмислення Голодомору як геноциду українського народу є не лише справою історичної правди, а й важливим чинником загальноєвропейської й міжнародної безпеки, сучасної гуманітарної політики. Розуміння масштабів і мотивів цієї трагедії допомагає усвідомити: злочини, вчинені з метою знищення народу, ніколи не можуть бути виправдані й не повинні повторитися.

Історія Голодомору 1932–1933 років — це не просто біль минулого, це живий фундамент нашої державності, моральний імператив, який формує нашу відповідальність перед кожним поколінням. І в цьому не може бути жодної двозначності: лише визнаючи й осмислюючи правду про цей та інші злочини проти цілих народів, будемо здатні перебороти виклики сучасності та будувати справжнє європейське майбутнє.

Голодомор не був природною катастрофою — це був навмисний акт геноциду проти українського народу: закон про «п’ять колосків», примусові хлібозаготівлі, тотальні конфіскації продуктів, заборона виїзду з територій масово охоплених штучним голодом — усе це складало комплекс заходів, спрямованих на фізичне знищення українців. Особливим об’єктом репресій стало українське селянство, яке традиційно було і залишається носієм мови, традицій, культурного та духовного коду – загалом – національної ідентичності. Це був свідомий злочин не лише проти людей, а проти існування української нації як самостійного суб’єкта історії.

Людські втрати України від навмисно спричиненого голоду сягнули немислимих масштабів. За даними сучасних дослідників, від 6 до 10 мільйонів людей було приречено на мученицьку смерть, понад  90% із них — етнічні українці. Понад 3 млн. дітей, народжених у 1932 та 1933 роках, вмерло від голоду. Близько 0,5–1 мільйона дітей так і не змогли побачити світ. Це були ненароджені життя, загублені мрії, покоління, які могли б існувати — але були стерті з історії через штучно створений голод. У ті самі роки радянська влада продала на західних ринках понад 1,7 млн. тон зерна.

Ці цифри не просто статистика. За ними долі окремих сімей, сіл, міст і навіть цілих регіонів, відчай людей, які намагалися вижити, і тих, хто не дожив навіть до світанку сонця. Масштаби трагедії виходять далеко за межі демографічних втрат. Голодомор залишив глибокі соціальні, культурні та психологічні рани, наслідки яких відчувалися протягом десятиліть.

Попри неймовірні страждання, український народ не зламався. Після відновлення незалежності Україна розпочала складний, але вкрай важливий процес повернення історичної справедливості. Дослідження архівів, офіційні розслідування, встановлення меморіалів, створення музеїв, робота істориків, журналістів і громад — усе це стало необхідними кроками на шляху до оцінки Голодомору як геноциду українського народу. До визнання його злочином проти людяності та актом геноциду. Цей процес формував не лише національну пам’ять, а й саму державу, засновану на принципах прозорості, відповідальності й поваги до прав людини.

Натепер Голодомор визнаний геноцидом понад 30-ма країнами світу, зокрема Австралією, Німеччиною, США та Францією, а також Європейським Союзом. Крім того, визнання цього злочину актом геноциду закріплено у резолюціях Європарламенту від 2022 року та Парламентської асамблеї Ради Європи від 2023 року.

Румунія є однією з країн, які з перших днів повномасштабної війни послідовно підтримують право України на захист державної цілісності та незалежності, відповідно до норм міжнародного права. Прихисток і допомога, надані румунами громадянам України в перші дні й місяці широкомасштабного вторгнення рф високо оцінені та назавжди залишаться в нашій пам’яті. Для України важливо, що Румунія продовжує бути відкритим партнером у тих питаннях, де вирішується стабільність нашого регіону та захист фундаментальних прав людини. 24 листопада 2022 року Парламент Румунії на спільному засіданні обох палат ухвалив резолюцію, в якій засудив Голодомор, визнавши його злочином проти українського народу та проти людяності. Дуже очікуємо та розраховуємо на наступний важливий крок: ухвалення рішення про визнання Голодомору актом геноциду проти українського народу.

Триваюча повномасштабна війна росії проти України нагадує всьому світу, що трагедії минулих поколінь не є далекими сторінками історії. Вони стають частиною нашої реальності, коли агресор намагається поставити під сумнів право народу на свободу та існування.

Методами держави-терориста росії знову стають масові депортації, обстріли та загибель цивільних людей, руйнування продовольчої інфраструктури, об’єктів критичної та енергетичної інфраструктури, атак на українську культуру та історичну спадщину. Ми бачимо, як злочини російського тоталітарного режиму набувають сучасних форм, і пам’ять про Голодомор допомагає нам усвідомлювати природу цієї загрози.

Незламність українського народу — це не просто історичний міф. Це жива реальність, яка доводиться кожного дня з початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.

Переконані у тому, що за свободу та справедливість треба наполегливо боротися. Віримо, що український народ та українська держава доможуться притягнення винних до відповідальності, як за минулі злочини, так і за злочини, що вчиняються сьогодні. Міжнародна спільнота має спільно працювати заради досягнення цієї мети, адже йдеться про наші спільні цінності і разом ми сильніші.

Слава Україні!