75 років тому, 4 листопада 1950 року, в Римі була підписана Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод - перший міжнародний договір, який зробив права людини юридично зобов’язуючими для держав і став основою системи захисту прав і свобод в Європі.

У час, коли Європа знову переживає найтяжчі випробування через російську агресію проти України, значення Конвенції набуває особливої ваги. Масові вбивства, катування, депортації, знищення цивільної інфраструктури - усі ці російські злочини грубо порушують права, гарантовані Конвенцією: право на життя, заборону катувань, право на свободу, безпеку та повагу до приватного життя.

Російська Федерація, виключена з Ради Європи за свою агресію, продовжує грубо зневажати всі ці принципи. Водночас Конвенція та Європейський суд з прав людини залишаються ключовими інструментами документування злочинів та притягнення до відповідальності за порушення, скоєні проти українських громадян.

Важливим підтвердженням цього стало рішення Суду у міждержавній справі «Україна та Нідерланди проти Росії», у якому встановлено відповідальність Росії за широкомасштабні й системні порушення прав людини на окупованих територіях України. Це рішення закріпило юридичну й моральну відповідальність держави-агресора за зневагу до фундаментальних прав, гарантованих Конвенцією.

Україна залишається відданою своїм зобов’язанням у межах системи Конвенції, активно співпрацює з Європейським судом з прав людини та послідовно впроваджує реформи у сфері захисту прав людини навіть в умовах війни. Ми переконані: забезпечення справедливості та відповідальності агресора є невід’ємною складовою європейського правопорядку.

Ця річниця нагадує, що права людини - не привілей і не компроміс, а основа миру, свободи та справедливості, за які Україна сьогодні бореться разом із усією демократичною Європою.